У межах модуля з доказової медицини та госпітальної оцінки медичних технологій курсу з організації та управління охороною здоров’я Міжнародного Європейського університету було представлено лекцію, присвячену методологічним засадам доказової медицини та її ролі у прийнятті клінічних і управлінських рішень на рівні закладу охорони здоров’я.

Лекцію прочитала наша експертка з клінічної оцінки Світлана Соловйова.

Доказова медицина розглядається як свідомий, явний та обґрунтований підхід до медичної практики, за якого рішення щодо діагностики, лікування та профілактики ґрунтуються на найкращих доступних наукових доказах у поєднанні з клінічним досвідом і цінностями пацієнта. В українському контексті цей підхід трактується більш вузько – як добросовісне та методологічно коректне використання результатів клінічних досліджень для вибору лікування і надання реабілітаційних послуг з доведеною ефективністю та доцільністю (Наказ МОЗ України 28.09.2012  № 751 «Про створення та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної та реабілітаційної допомоги в системі Міністерства охорони здоров’я України»)

Окремо було підкреслено, що доказова медицина не обмежується клінічними рішеннями щодо окремого пацієнта. Вона є основою для формування управлінських та політичних рішень, спрямованих на підвищення якості і безпеки медичної допомоги та раціональне використання обмежених ресурсів системи охорони здоров’я.

У контексті діяльності закладів охорони здоров’я доказова медицина виконує подвійну роль. З одного боку, вона забезпечує обґрунтованість рішень щодо медичних і реабілітаційних послуг для конкретних пацієнтів або груп пацієнтів. З іншого – виступає інструментом управління ресурсами та якістю. З учасниками розібрали, що докази та знання на основі догляду (evidence / knowledge based care) включені в 11 основних критеріїв якості Національного Стандарту України Системи Управління Якістю EN ISO 9001:2015 у сфері охорони здоров’я ДСТУ EN 15224:2019 (EN 15224:2016, IDT) Quality management systems EN ISO 9001:2015 for healthcare від 01.01.2020, відповідно до якого медичні послуги (обстеження, лікування, охоплюючи профілактику, догляд за хворим тощо) мають ґрунтуватися на наукових доказах та/або досвіді, що базується на знаннях/передовій практиці.

Було наголошено, що якість медичної допомоги залежить не від окремих рішень, а від систематичного застосування медичних знань у всіх процесах закладу охорони здоров’я. Це означає необхідність інтеграції доказових підходів у маршрути пацієнтів, систему внутрішнього контролю якості та управлінські процедури.

Окремий блок лекції був присвячений методології формування питань для пошуку доказів, тобто проведення систематичного літературного пошуку. Саме чітке формулювання запитання визначає подальшу стратегію пошуку літератури, вибір джерел та типів доказів. Для структурування пошуку використовуються спеціальні формати, зокрема класичний формат PICO (Р – population – досліджувана популяція (пацієнти), І – intervention – технологія, яка вивчається; С – comparator – альтернативна технологія; О – outcomes – результати лікування), що дозволяє визначити досліджувану популяцію, втручання, альтернативу та очікувані результати. Розглянули з часниками також інші формати:

·       варіанти на основі PICO (PICOT, де T – time, час; PICOS  – де S – Study, тип досліджень, та інші)

·       альтернативи PICO (TICO – Technology, технологія; Indication, показання; Comparator, технологія порівняння; Outcomes, результат; SPICE – Setting,  середовище / контекст; наприклад, лікарня, школа, громада; Perspective, перспектива / зацікавлена сторона; чия точка зору розглядається (пацієнти, медсестри, лікарі, громада; Intervention, інтервенція; Comparison, порівняння; Evaluation, оцінка).

Метою таких підходів є формування чітких критеріїв включення та виключення для огляду літератури та забезпечення повноти зібраних даних.

Було розглянуто ієрархію доказів, яка охоплює систематичні огляди та метааналізи рандомізовані клінічні дослідження, дані реальної клінічної практики, місце «сірої» літератури (прим. – «сіра» література – будь-які документи та матеріали, які не публікуються у рецензованих наукових журналах: аналітичні звіти міжнародних організацій (ВООЗ тощо), звіти урядових установ і міністерств (МОЗ, NICE, FDA), звіти науково-дослідних інститутів і відповідних публічних установ, у т. ч. звіти з оцінки медичних технологій, презентації конференцій, постери, матеріали семінарів). Окрему увагу приділено обмеженням різних типів досліджень і необхідності критичної оцінки якості доказів.

Торкнулись в лекції і питання інтерпретації результатів досліджень. Було наголошено, що статистично значущий результат не завжди є клінічно значущим, а виявлені кореляції не завжди відображають причинно-наслідкові зв’язки. На прикладі розібрали практичний приклад із аналізу госпітальної смертності та ускладнень після операцій. Раніше спостерігалася статистична кореляція: більше ускладнень, здавалося, призводило до більшої смертності. Проте, коли врахували тяжкість стану пацієнтів, з’ясувалося, що саме вона є справжньою причиною обох показників.

Цей приклад ілюструє два важливі моменти для лікарні:

• Справедлива оцінка роботи персоналу. Без врахування тяжкості стану пацієнтів лікарі, які оперують найважчих, можуть виглядати «гіршими» через високий рівень ускладнень або смертності. Корекція за тяжкістю дозволяє побачити реальні результати їхньої роботи.
• Ідентифікація реальних проблем. Аналіз показав, які фактори ризику реально впливають на ускладнення та смертність – від маршруту пацієнта до лікарні до післяопераційних протоколів і контролю інфекцій. Це дає змогу цілеспрямовано покращувати процеси, навіть поза межами лікарні.

Такий кейс підкреслює важливість критичної оцінки доказів та корекції даних для прийняття управлінських і клінічних рішень у лікарнях.

Таким чином, доказова медицина була представлена як методологічна основа для прийняття обґрунтованих рішень в системі охорони здоров’я. Її інтеграція в процеси управління та госпітальної оцінки медичних технологій є необхідною умовою підвищення якості, безпеки та ефективності використання ресурсів.